Невеликою частиною бібліотек України є книгозбірні нашого Петриківського району, в яких працюють самовіддані люди. Всі вони вважають свою професію не простою роботою, а своєю місією на Землі, покликанням своєї душі. Кожен відвідувач може отримати в бібліотеці душевний спокій, втіху в печалі, моральне оновлення і щастя. Тут завжди зустрінеш людину, яка рада допомогти в пошуках істини, підібрати необхідні книги, втамувати спрагу думки, дати пораду – це бібліотекар, для якого, як і для багатьох читачів, бібліотека – величезна частка їхнього життя. Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим . Ці слова, напрочуд, влучно характеризують сутність бібліотечної професії, яка стала покликанням для наших колег. Від смаку, світогляду й ентузіазму бібліотекаря багато залежить. Велика відповідальність бути бібліотекарем, адже це вимагає не тільки знань і професіоналізму . Є поняття: "домашнє вогнище", "вогнище культури". З давніх давен повелося, що вогонь, вогнище повинна підтримувати жінка. Мабуть тому і в бібліотеках працюють в основному жінки, які бережуть духовно тепло, потрібне людям. Бібліотеки - це не тільки сховище літератури. Це цілий світ, відкритий кожному, хто любить книгу. А бібліотекарі — люди не тільки з життєвим досвідом, а й з великим професійним багажем, за- взяті, енергійні фахівці з невичерпним бажанням працю вати творчо, вони не пересічні люди, бо бібліотекар не може бути таким.
Дерево – символ продовження роду, міцних сімейних традицій, стабільності та процвітання. Цього року бібліотекарі власноруч створили чарівне «Бібліотечне дерево» - як символ бібліотечного єднання. Це- наша дружна, освічена, креативна, затишна, тепла бібліотечна родина! Мудрі, далекоглядні, самовіддані, терплячі, лагідні і суворі – все це ви, дорогі наші бібліотекарі. Словом, бібліотеки для багатьох людей - і наших читачів, і наших бібліотекарів - це величезна частка їхнього життя.
Бібліотека – вічне джерело
А ви у ньому – справжні перли
В роботі дай піднятися вам Бог,
На висоту вкраїнської Говерли!
Петро Сачук
|
