Хто не любить своєї рідної мови,
солодких святих звуків свого дитинства,
не заслуговує на ім’я людини.
Й.Г.Гердер
«Мова – духовний скарб нації» - цей вислів знайомий нам з дитинства. Змалечку виховували в нас шанобливе ставлення до рідного слова, навчали премудростям мовленнєвої культури. Звичайно, що саме звідти, з дитинства, простягається та невидима ниточка між поколіннями та традиціями, між батьками і дітьми та між мовою їх спілкування. І кожен із нас пам’ятає все життя ту мову, якою спілкувався в родині. Саме вона і є рідною, материнською мовою. Бо хто скаже гарніше рідної матері, чиї слова можуть бути ласкавішими та приємнішими? Саме тому, коли святкується міжнародний день рідної мови, представники різних народів називають свою рідну мову материнською мовою, мовою СВОГО НАРОДУ.
Мовна різноманітність – це еквівалент людської різноманітності. Людство набуло такого успіху на цій планеті, завдяки тому, що воно спроможне пристосуватись до найрізноманітніших обставин. Дуже важливо, знати, що кожна мова по різному охоплює бачення світу. Щоразу, коли ми втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо ще одне унікальне бачення світу.
Щоб зберегти найцінніший скарб - МОВУ потрібно докласти чимало зусиль. Святкування міжнародного дня рідної мови є не тільки гарним та різнобарвним мовленнєвим святом, а й ефективним засобом формування культури толерантного міжнаціонального спілкування.
Не залишились осторонь цього великого свята й працівники Петриківської районної бібліотеки для дітей – у вестибюлі бібліотеки оформлено виставку літератури «Пісенна, ніжна і дзвінка мова Шевченка, Лесі і Франка»
Кожна мова є самобутня, вона відображає менталітет і звичаї народу. Найголовніше, що діти цікавляться культурою різних народів. Це розвиває її не тільки інтелектуально, а й сприяє живому спілкуванню та взаєморозумінню представників різних народів на нашій рідній землі.
|
