Кожен народ, маючи свою історію, має свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Український національний державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистим шляхом буття. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Вихованню у дітей поваги до державних символів, розумінню їх значення для становлення і існування держави сприяє книжкова виставка «Прапорові барви України».
Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним ми йдемо сьогодні до створення української України, до перемоги. Це – прапор миролюбства. Він нагадує наше літо, коли коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.
Прапор наш – не битва,
Не рушничий дріб.
На горі – молитва,
На долоні – хліб.
(Д.Павличко “Прапор наш – не битва...”)
Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і наша незламність, це вічно жива пам’ять і вічна мрія нашого народу.
Я мушу вмерти сьогодні –
Радощі серце рвуть!
Україна виходить з безодні,
Дзвони гудуть Великодні,
Об’являється Божа могуть!
Вносять прапор до залу
Синьо-жовтий. Імперія – в шок!
І сходить із п.’ядесталу,
Ненависті й зла божок...
(Д.Павличко “Я мушу вмерти сьогодні”).
Шлях до піднесення національної самосвідомості, збагачення культури нашого народу пролягає через масштабне значення історії й, зокрема, історії національно-державної символіки, через історичні, культурні знання, а не через задоволення політичних амбіцій. Саме на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено “День Державного Прапора”, який від 2004 року відзначається щорічно.
З кожним роком, що віддаляє нас від повернення в Україну її споконвічної символіки, стає все очевиднішим : успіх там, де свідома нація. Кольори нашого прапора тільки дають надію. Все ж інше залежить від нас.
|
