Є постаті, які, навіть відійшовши в небуття, залишаються в серцях та пам’яті багатьох людей. Давня народна мудрість навчає нас шанувати людей за добрі їх діла. А вчителі , бібліотекарі ,дослідники-краєзнавці, на мою думку, заслуговують особливої шани і вдячності, бо творять вони історичний літопис рідного краю для майбутніх поколінь. Такою особистістю був Понежа Іван Омелянович. Народився 15 липня 1921 року в с. Петриківка в бідній селянській сім’ї . Закінчив Петриківську середню школу, військове училище і аспірантуру при Науково-дослідному інституті педагогіки. Працював вчителем 38 років – із них 25 років директором шкіл. Учасник Великої Вітчизняної війни,офіцер. Відмінник народної освіти України. Приймав участь , як дописувач в районній, обласній і республіканській пресі.
Його принципами були – небайдужість до українського народу , культури, звичаїв, традицій і безсумнівна народна освіта. Віддавав перевагу самоосвіті , бо бібліотека з дитинства відкрила Івну Омельяновичу шлях до життя.
Напревеликий жаль його нами вже немає (помер Понежа Іван Омелянович 7.02.2004 року), але ми свято бережемо пам’ять про цю видатну людину, його творчі здобутки. Коли людина покидає нас, від неї залишається лише те, ким вона була насправді. У кожного свої критерії оцінки прожитого життя, та головним напевно є те, як людина працювала для суспільства і яке її відношення було до оточуючих. З часом все більше розумієш, що роль вчителя в житті кожної людини справді безцінна. Він робив усе, щоб зробити цей світ світлішим, кращим і свято вірив у велике і безхмарне майбутнє.
Працівники петриківської районної бібліотеки для дітей з метою вшанування пам’яті та до 95- річчя з дня народження Понежі Івана Омеляновича виготовили буклет та брошуру «Життя людини то і є історія» , а також підготували однойменну тематичну поличку , яка розповідає про прагнення краплиною свого слова впасти на душі людей, пробудити в них живі джерела найчистіших людських почуттів – добра, людяності, щедрості, любові до рідного краю, про величезний талант та творчість Понежі Івана Омеляновича.
|
