30 вересня 2016 року бібліотекарів Петриківського району зібрав не тільки Всеукраїнський день бібліотек . Рішення нетрадиційно відзначити цей день було дуже вдалим. А саме – було проведено круглий стіл «Світлий геній українського слова». Бібліотекарі заздалегідь отримали завдання, з яким справились блискуче !Кожен бібліотекар творчо підійшов до справи - і в результаті підготували і кросворд, і буклет, і книжково-ілюстративну виставку, мультимедійну презентацію і низку цікавих повідомлень. Цього дня кожен для себе відкрив нового, раніше незнаного Франка, адже сьогодні Франка ще знаємо мало. Дуже непросто осягнути глибину і вишину, панорамність, передбачливість і пересторогу, які живуть у його творах. «Невідомий Франко» - це передусім не прочитаний, незнаний Франко.
Бібліотекарі намагалися показати різного Франка, в усьому багатстві й різноманітності його стилів, мотивів, наукових та творчих зацікавлень; найкраще з Франкової творчості.
Наблизитися до пізнання Івана Франка – цього унікального людського й культурно-історичного феномена – можна завдяки самому Франкові, який був одержимий ідеєю самопізнання, самотворення як «цілого чоловіка» й заради цього найвищого для себе покликання творив містерію духу.
Бібліотекарі гуртом доторкнулися до пізнання душевної історії живої особистості Франка – творця, людини. Було обрано найвиразніші сигнали життєтворчості Франка, які поет подавав із найглибших шарів свого внутрішнього переживання. І символічна автобіографія Івана Франка, і рефлексійні «зазирання» в задзеркалля духу, і поривання вияснити психоемоційну природу співіснування в одній особі різних іпостасей-двійників, і провіщення майбутнього, і вираження тогочасних суспільних і духовних проблем свого народу, і осмислення своєї духовно-провідницької місії - це та багато іншого, того, що закодовано у феномені Івана Франка, відкриється тим, хто розгорне цю книгу і забажає збагнути таємницю величі письменника-генія.
Це зовсім невідомий, інший вимір Франкової творчості, Франко був не лише діячем культури, а мислителем загальноєвропейського плану, ознайомленим зі світовою культурою, філософією, релігійними й духовними ідеями різних часів і народів.
Іван Франко зараховував себе до типу письменників-робітників, які лише «допомагають ставити будинок цивілізації», тоді як «обранці долі» - генії творчого духу – здобуваються на безсмертя. Так, він не був «обранцем долі», якщо говорити про його щоденну понадлюдську працю, нещасливе особисте життя, повсякчасні рефлексії та нестерпні муки сумління й сумніви, боротьбу з оточенням та ігнорування цим оточенням його як письменника-новатора, ученого-мислителя, філософа.
Тільки через життєпис митця можна заглибитися у світ реальних явищ, подій, процесів і «увійти в таємниці духу» його епохи, а головне – бодай наблизитися до розуміння трагічної долі поета й мислителя.
Усі присутні приєдналися до думки- що Іван Франко дійсно - і горів, і яснів , і страждав , і трудився для свого народу.
|
