 Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр. Пройшло чимало років, перш ніж про це можна було говорити. Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. В останню суботу листопада ми вже вкотре вшановуємо пам’ять невинно загиблих людей.
Петриківська районна бібліотека для дітей 24 листопада запросила 9 клас ( класний керівник Мокієнко В.В.) на захід «Злочин проти народу». Тема надзвичайно складна, трагічна.
Голод…. Що може бути страшнішим для матері, ніж смерть власної дитини від голоду. Під час голодомору по самим приблизним розрахункам було замордовано голодом 3,2 мільйони осіб. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. Діти зачитували свідчення місцевих жителів, вірші про голодомор (Міщук Ліза, Мельник Аліна, Бондар Альона), проглянули документальні відеоролики. Працівники бібліотеки запросили на захід краєзнавця-дослідника Аннусову Віру Андріївну,яка тимчасово проживає у Петриківці.
Учні затамувавши подих слухали її розповідь. Ця на перший погляд тендітна жінка, розповідала нові факти про голод 1933року. Адже вона записала більше 400 свідчень очевидців голодомору 1932-33 років. Нові відомості почули не тільки учні, а й бібліотекарі. Це вражає кожного, адже те що довелося пережити людям в цей час, схоже на фільм жахів.
Але не дивлячись на величезні труднощі Україна вистояла, зберегла найцінніше. Тому основне завдання теперішнього покоління – не допустити, щоб ці повторення були знову.
 
| 